Зустріч з Д.Корній

25 листопада 2013 року у приміщенні бібліотеки Університету «Україна» відбулася зустріч з відомою українською письменницею, лауреаткою третьої премії всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова-2010» ДАРОЮ КОРНІЙ.

Зустріч, а точніше – майстер-клас, була організована і проведена кафедрою української та східної філології за активної участі Імідж-центру Університету «Україна».

Майстер-клас Дари Корній проходив в рамках чергового зібрання літературної студії «Горлиця», темою зустрічі була специфіка жанру фентезі в сучасній українській літературі. Під час заходу відбулася презентація нового роману Дари Корній «Зірка для тебе», який вийшов 2013 року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля»

Ведучою-модератором зустрічі була доцент кафедри української та східної філології Тетяна БЕЛІМОВА. Вона розповіла про своє знайомство з Дарою Корній:

– Я відвідала Форум видавців у Львові і там познайомилася з Дарою особисто. Це сталося біля стенду «Коронації слова». Тут я дивлюсь, збираються люди, переважно молоді. І вже така черга до Дари, що я не можу навіть слова вставити (сміється – прим. С.П.) Тому, що Дара нині – насправді прочитаний автор, особливо – серед молоді. Вона вміє зацікавити оригінальним сюжетом.

Далі слово взяла ДАРА КОРНІЙ – усміхнена, натхненна.

– Дякую, що читаєте. Я думаю, тут зібралися люди, які читають. Можливо мене не читали, але читають українську літературу і люблять її. Хоч дехто вперто переконує, що української літератури нема, але ви не вірте. Вона насправді є. Ми з Тетяною – її представники. І ми живі. (сміється – прим. С.П.)

Мирослава ЗАМОЙСЬКА – так насправді звуть Дару Корній – розповіла багато цікавих і кумедних історій, які траплялися з нею та героями її творів. Так, під час одної із зустрічей із читачами у звичайній сільській школі діти були щиро здивовані, що перед ними виступить «справжній, живий» письменник, із яким можна поспілкуватися.

Дара Корній дуже легка у спілкуванні. Вона не намагається повчати, вона вчить своїм прикладом.

– Неважливо, що пише людина – жіночу прозу чи фентезі, якщо вона серйозно ставиться до того, що вона робить, то це вже нелегкий жанр.

Довгий час Мирослава була відома як дитяча письменниця. До фентезі прийшла випадково, хоч сама говорить, цитуючи Пауло Коельо, що випадковостей не буває.

– Моя донька Даринка у 15 років захоплювалася фантастикою. Прочитала «Гаррі Поттера». Потім з’явились «Сутінки», які стали хворобливим захопленням моєї дитини.

На всі спроби матері пояснити їй, що така література є насправді чужою, що є література, яка була б цікавішою, дівчина відповіла: «Знаєш яка? Напиши сама!»

– Я задумалася над її словами і зрозуміла, що спробую. Якщо не я, то хто зможе достукатися до моєї дитини?

Нову книгу було вирішено написати у жанрі фентезі. Так з’явився «Гонихмарник». Видавці називали Дару Корній «українською Стефані Майєр», з їх легкої руки це «звання» підхопили і журналісти. Хоч письменниця переконувала, що між нею та Майєр немає нічого спільного, журналісти вперто продовжують їх порівнювати.

– І тоді я зрозуміла, що я мушу йти своїм шляхом, своїми новими книгами повинна доводити, що я – не вона.

Дара Корній дуже серйозно ставиться до всього, що вона робить. Тож фентезі для письменниці – серйозний жанр.

– Розглядаючи «Володаря перснів», ми розуміємо, який матеріал мав перечитати автор, які пласти він мав підняти, щоб вкласти це в канву художнього твору, щоб його читали й перечитували.

Письменниця з розумінням ставиться до різної оцінки своїх книг, вважає, що коли немає однозначної оцінки твору, коли твір не залишає людину байдужою – значить він написаний добре. Тому, що зачіпає такі струни душі, що змушують реагувати – подобається, або не подобається. Повертаючись до складності жанру фентезі, Дара Корній розповіла про те, як писала нові книги:

– Коли мені на голову звалився «Зворотній бік світла», я дев’ять місяців збирала матеріал. Я зрозуміла, що науково непідготовлена, щоб писати про нашу праслов’янську міфологію так, щоб це було доступно і кожен із нас, читаючи, розумів, що це не просто казочка, вигаданий світ. Це цілий світогляд. Я спочатку соромилася звертатись до науковців за допомогою, але зараз я цей бар’єр успішно подолала. Я пишу листи, телефоную, перепитую. Розумію, що мушу це робити, тому що фантастика не є легкий жанр. Щоб вкласти інформацію в обгортку літературного твору, потрібно перечитати багато наукової літератури, що я і стараюся робити. Мені це подобається, тому, що я перебуваю в процесі навчання. Я постійно вчуся.

Письменниця повідала також і про «зворотній» бік своєї творчості – деякі люди досить неоднозначно сприймають її книги:

– Був такий випадок під час мого інтерв’ю в програмі «Книжковий базар» на радіо «Ера». Передзвонив один пан, який сказав, що мене разом з моїми книгами треба спалити привселюдно в Києві на площі, тому, що те, що Ви робите – це негоже, це не подобається церкві. Я його запитала: «Ви хіба своїм дітям казочок не читали? «Колобок», «Рукавичку»? Він – «Так, читав, але ж то казочки, а це роман». Але ж це та сама міфологія! Я розумію, що роман написаний добре, якщо людина повірила в прочитане. Отже, людина не залишилася байдужою.

Після виходу роману «Тому, що ти є» я отримувала купу листів від прихильників фантастики, молодих людей, студентів. Вони з обуренням сприйняли появу «Тому, що ти є»: «Як Ви могли нас зрадити??? Ми думали, що нарешті отримали свого потужного фантаста, а Ви написали таке! Як Ви могли написати про любов? Та ще й таку плаксиву історію!» Звичайно, я намагалася пояснити, що нічого в мені не змінилося (саме працювала над «Зворотнім боком світла»), що буде новий роман. Коли з’явився «Зворотній бік світла», я почала отримувати листи від прихильників «Тому, що ти є» (сміється – прим. С. П.)вже з протилежним посилом: думали, що я серйозна письменниця, а тут знову скочуюсь до фантастики… Я розумію, що всім не догодиш, але з усміхом сприймаю цю критику, розумію, що рухаюсь в правильному напрямку. Мені подобається писати і для молоді, і для дорослих, які все ж вірять у дива.